Як застосовувати кольори у живописі? Основи теорії кольору для художників

Содержание

Кольори оточують нас всюди, наповнюючи світ фарбами та емоціями. Вони відіграють ключову роль нашому сприйнятті, впливаючи на настрій і передаючи інформацію. Колір здатний змінювати відчуття простору та форми, викликати асоціації та емоційний відгук. Розуміння теорії кольору та колористики необхідно кожному художнику та дизайнеру, щоб усвідомлено використовувати колір у своїй роботі, підбирати гармонійні поєднання та передавати емоції та ідеї.

Що таке теорія кольору? Основи та приклади використання

Теорія кольору є основоположною в мистецтві та дизайні, допомагаючи художникам створювати гармонійні та виразні твори. Вона охоплює знання про те, як кольори взаємодіють один з одним, як їх сприймає глядач і які емоції вони викликають.

 

Теорія кольору знаходить застосування в різних сферах, включаючи живопис, дизайн внутрішніх просторів, моду, графіку та рекламу. У кожній з цих областей розуміння теорії кольору допомагає досягати певних цілей. У живописі теорію кольору використовують для створення гармонійних композицій, вираження емоцій та передавання настроїв. Дизайнери інтер’єрів застосовують теорію кольору для створення затишних та естетично приємних просторів. У світі моди кольори підбираються таким чином, щоб підкреслювати індивідуальність і стиль, а також створювати тренди. А графічні дизайнери та маркетологи використовують принципи теорії для створення ефективного візуального супроводу бренду, його правильного сприйняття цільовою аудиторією і передавання меседжу.

 

Кольорове коло, розроблене Ісааком Ньютоном у 1666 році, є одним із основних інструментів теорії кольору. Ньютон виявив, що біле світло можна розкласти на спектр кольорів. Він розмістив їх у коло в певній послідовності. Коло Ньютона дозволило візуалізувати відносини між кольорами та їх взаємодії, що особливо корисно при виборі кольорових поєднань для різних проєктів.

 

Гармонія кольорів досягається через використання кольорових поєднань, які приємні для ока і створюють збалансоване сприйняття. Це можуть бути аналогові кольори, що розташовані поруч на кольоровому колі, або комплементарні кольори, які знаходяться напроти одне одного. Гармонійні поєднання створюють відчуття цілісності, тоді як контрастні кольори допомагають виділити важливі елементи та привернути увагу.

 

Чи знали ви, що наше сприйняття кольорів можна «обдурити»? Існує явище, відоме як «ефект Мунка». Художник Едвард Мунк, відомий своїми картинами, зокрема «Криком», застосовував цікаву техніку: він використовував комплементарні кольори, щоб створити відчуття вібрації та руху у своїх творах. Ці кольори, перебуваючи поруч, починали ніби «тремтіти» перед очима глядача, підсилюючи емоційний ефект. Це явище досі використовують художники та дизайнери для створення візуально динамічних і привертаючих увагу композицій.

 

Контраст у теорії кольору також відіграє важливу роль. Він дозволяє створювати акценти та виділяти певні частини композиції. Контраст можна досягти через:

 

  • відмінності у відтінках;
  • ступінь насиченості;
  • яскравість кольорів.

Наприклад, використання темно-синього і світло-синього створює глибину та різноманіття, тоді як поєднання яскраво-червоного і сірого привертає увагу та акцентує ключові елементи.
Основні кольори в теорії кольору – червоний, синій та жовтий – слугують фундаментом. Вторинні кольори, такі як оранжевий, зелений і фіолетовий, отримуються шляхом змішування основних кольорів. Третинні кольори утворюються змішуванням основного та вторинного кольорів, що дає ще ширший спектр відтінків. Розуміння цих базових принципів дозволяє художникам створювати різноманітні та складні колірні палітри.

 

Багато років теорія кольору розвивалася завдяки працям численних вчених і художників. Йоганн Вольфганг фон Гете у своїй книзі «Теорія кольорів» досліджував психологічний вплив кольорів і їхнє сприйняття людиною. Його робота мала значний вплив на розвиток теорії кольору і знайшла відгук у багатьох художників, таких як Василь Кандинський і Едвард Мунк. У ХХ столітті Йозеф Альберс провів обширні дослідження взаємодії кольорів і написав книгу. У «Взаємодії кольору» він досліджував, як кольори впливають один на одного, коли вони розташовані поруч. Ці дослідження стали важливим внеском у розуміння теорії кольору в мистецтві та дизайні.

 

Приклади використання теорії кольору можна побачити у роботах таких художників, як Вінсент Ван Гог, Анрі Матісс, Поль Сезанн та інших відомих митців.

 

Ван Гог часто застосовував контрастні та комплементарні кольори для створення виразних творів. Його знаменита картина «Зоряна ніч» використовує контраст між синіми і жовтими відтінками, створюючи динамічний та емоційний ефект. Знання теорії кольору дозволило йому передати глибокі емоції і посилити візуальний вплив своїх картин.

 

Один із провідних представників фовізму, Анрі Матісс, використовував яскраві, насичені кольори та контрастні поєднання, щоб висловити емоції і створити динамічні композиції. Його картина «Танець» є чудовим прикладом використання яскравих комплементарних кольорів, таких як червоний і зелений, для створення потужного візуального ефекту.

 

Французький постімпресіоніст Поль Сезанн експериментував із кольором і формою, щоб передати глибину і об’єм у своїх натюрмортах і пейзажах. Його картина «Гора Сент-Віктуар» демонструє використання колірних контрастів та відтінків для створення ефекту перспективи.

 

Ці художники показали, як теорія кольору може бути використана для створення потужних, виразних і незабутніх творів, які протягом століть продовжують надихати глядачів і початківців художників.

Колірна гамма та палітра кольорів: значення та застосування

Колір відіграє ключову роль в мистецтві та дизайні, впливаючи на наше сприйняття та емоції. Розуміння термінів, таких як колірна гама та колірна палітра, допомагає художникам і дизайнерам свідомо використовувати колір для створення гармонійних і виразних творів. Давайте розбиратися, що таке колірна гама і колірна палітра, а також їхні відмінності та значення в художній практиці.

Колірна гама

Колірна гама представляє собою весь спектр кольорів, які можуть бути використані в художньому творі. Основні кольори – червоний, жовтий і синій – є фундаментом для створення всіх інших кольорів. Змішуючи ці основні кольори, художники отримують вторинні та третинні, які розширюють колірну гамму. Наприклад, вторинний помаранчевий виходить при змішуванні основного червоного і основного жовтого, гарячий помаранчевий вийде, якщо до нього додати більше червоного.
Колірна гама допомагає художникам створювати певну атмосферу і настрій у своїх роботах. Так, тепла гама, до якої належать червоний, помаранчевий і жовтий, може викликати відчуття тепла та затишку, тоді як холодні синій, зелений і фіолетовий створюють відчуття прохолоди та спокою.

Колірна палітра

Колірна палітра – це набір конкретних кольорів, обраних художником для створення твору. На відміну від колірної гами, яка охоплює всі можливі кольори, палітра обмежена і підбирається з урахуванням цілей та завдань проєкту. Вужчий спектр відтінків або ширший художник використовує цілеспрямовано.
Обмежена палітра підходить для створення мінімалістичного і цілісного образу. Наприклад, монохромна палітра, що включає різні відтінки одного основного кольору.

 

В історії мистецтва багато великих художників використовували обмежені палітри для створення своїх шедеврів. Пабло Пікассо у своїй картині «Голубий період» використовував переважно сині відтінки, щоб передати меланхолію і глибину своїх робіт. Такий підхід дозволяв йому зосередитися на емоційному змісті, використовуючи мінімум кольорів для максимального впливу.

Різноманітна палітра застосовується для створення складніших і насиченіших композицій. Вона може включати не лише основні, але й вторинні та третинні кольори для створення багатого колірного різноманіття.

 

Один із яскравих прикладів використання такої палітри можна побачити у картині «Недільний день на острові Гранд-Жатт» Жоржа Сера. Мета – створити яскраве та динамічне зображення за рахунок складного візуального ефекту, що привертає увагу і викликає емоційний відгук у глядача. У різноманітній палітрі були присутні червоний, синій, жовтий, зелений, помаранчевий і пурпурний. Сера використовував техніку пуантілізму, наносячи маленькі крапки чистих кольорів на полотно. Ці крапки, змішуючись в очах глядача, створювали нові відтінки та яскраві колірні ефекти. Наприклад, колірні переходи в тінях і світлі, створені шляхом накладання крапок різних кольорів, надали картині глибину та живість.

Як обрати колірну палітру для себе?

Правильний вибір палітри допомагає художнику досягти гармонійних колірних поєднань та бажаних візуальних ефектів. Підхід до вибору залежить від багатьох факторів, таких як тематика твору, бажаний настрій, технічні можливості та особисті вподобання.
Щоб вибрати правильно, скористайтеся порадами:

 

  1. Перш ніж визначитися з палітрою, подумайте про те, що ви хочете передати своїм твором. Яка тема або ідея лежить в основі вашого творіння? Який настрій ви хочете створити?
  2. Вивчіть теорію кольору. Використання колірного кола допоможе вам знайти гармонійні поєднання кольорів.
  3. Почніть з обмеженої палітри. Це допоможе вам краще зрозуміти, як кольори взаємодіють між собою і як можна створювати різні відтінки і тони.
  4. Не бійтеся пробувати нові поєднання кольорів і експериментувати з палітрами. Шукайте натхнення в природі, мистецтві та навколишньому світі. Спробуйте створити палітру на основі вашого улюбленого пейзажу чи твору мистецтва.

Створіть кілька пробних палітр і протестуйте їх на невеликих ескізах або в цифровому форматі, щоб побачити, як вони виглядають на практиці.

 

  1. Враховуйте освітлення. Воно може суттєво впливати на сприйняття кольорів. Під час вибору палітри подумайте про те, при якому освітленні буде розглядатися ваш твір. Наприклад, денне і штучне освітлення можуть по-різному відображати одні й ті ж кольори.
  2. Найголовніше – довіряйте своєму внутрішньому чуттю та інтуїції. Обирайте кольори, які вам подобаються і які викликають у вас позитивні емоції. Мистецтво – це особистий вираз, і ваша палітра має відображати ваші почуття та бачення.

Вибір палітри – це творчий процес, що потребує часу та досвіду. Розуміння основ теорії кольору та експерименти з різними кольорами допоможуть вам знайти свій унікальний стиль.
Підсумуємо. Колірна гама охоплює всі можливі кольори, які можуть використовуватися в мистецтві, тоді як колірна палітра представляє собою конкретний вибір кольорів для конкретного твору. Гама – це загальний спектр, тоді як палітра – це обмежений набір кольорів, спеціально підібраний для досягнення певних естетичних цілей.

 

Розуміння відмінностей між колірною гамою і палітрою, а також вміння правильно підбирати кольори для свого твору є важливими навичками для кожного художника та дизайнера. Ці знання допомагають створювати гармонійні, виразні та запам’ятовувані картини, які привертають увагу і викликають емоційний відгук у глядачів.

Колірна схема та її види

Колірна схема – це метод вибору і комбінації кольорів, щоб створити гармонійні та виразні твори мистецтва. На основі колірного кола можна підібрати різні схеми, кожна з яких допомагає досягти певних візуальних ефектів та настроїв. Розуміння цих схем і їх застосування в мистецтві дозволяє створювати роботи, які виглядатимуть гармонійно і привабливо.

Аналогова колірна схема

Згідно з аналоговою колірною схемою використовують кольори, розташовані поруч один з одним на колірному колі. Ці кольори створюють плавні переходи і гармонійні поєднання, що робить їх ідеальними для створення спокійних і затишних творів.
Клод Моне, відомий імпресіоніст, часто використовував аналогові схеми у своїх картинах. У його роботі «Водяні лілії» можна помітити, як він застосовує поєднання зеленого, блакитного та синього, щоб створити спокійний і умиротворений настрій. Подібні схеми часто використовуються для передачі природної гармонії і спокою. Іван Шишкін і Костянтин Савицький також використовували аналогові схеми в своїх пейзажах, щоб створити відчуття єдності і цілісності з природою. Їхні картини часто містять спокійні, схожі один на одного відтінки зеленого і коричневого.

 

Аналогові схеми особливо ефективні при зображенні природи, де кольори часто плавно переходять один в одного, як це відбувається в лісах або на водоймах.

Комплементарна колірна схема

Комплементарна колірна схема передбачає використання кольорів, розташованих навпроти один одного на колірному колі. Це створює яскравий і драматичний контраст, привертаючи увагу до основних елементів картини.
Томас Гейнсборо, англійський портретист, використовував комплементарні кольори в своїй картині «Хлопчик у синьому костюмі». Тут синій колір костюма хлопчика контрастує з тьмяно-помаранчевим фоном, що робить його фігуру яскравою та виділеною.

 

Комплементарні схеми використовуються для створення візуального акценту і динаміки в картині, але важливо уникати перенасичення контрастних кольорів, щоб не створити конфлікт між елементами.

Третинна колірна схема

Третинна колірна схема включає три кольори, розташовані на однаковій відстані один від одного на колірному колі. Така схема допомагає створити баланс між гармонією та контрастом.
У картині «Сон удень» Анрі Руссо використовує третинну схему, де домінує зелений колір, холодний синій доповнює його, а теплий помаранчевий виділяє ключові елементи. Це допомагає створити візуальний інтерес і структуру.

 

Третинні схеми дозволяють створювати складні та динамічні композиції, зберігаючи при цьому гармонію та збалансованість.

 

Для створення гармонійних колірних поєднань можна скористатися спеціалізованими інструментами, такими як Adobe Color, Coolors і Paletton.

 

  1. Adobe Color дозволяє створювати і зберігати колірні палітри, використовуючи різні колірні схеми. Можна вибрати основні кольори, створювати палітри на основі зображень або налаштовувати колірні гармонії. Плюси: інтуїтивно зрозумілий інтерфейс та інтеграція з іншими продуктами Adobe.
  2. Coolors генерує колірні палітри автоматично на основі вподобань користувача і дозволяє легко змінювати кольори та їх розташування. Можна зберігати палітри і експортувати їх у різні формати. Особливості: зручний і простий у використанні інтерфейс, ідеальний для швидкого створення та редагування палітр.
  3. Paletton надає можливість створювати колірні схеми, використовуючи різні методи, включаючи аналогові, комплементарні та триадичні схеми. Користувачі можуть налаштовувати кольори і бачити їх у різних застосуваннях. Переваги: детальні налаштування і візуалізація схем у різних комбінаціях.

 

Однак, якщо ви прагнете до професійного рівня у малюванні, важливо навчитися самостійно підбирати колірні палітри.
Колірні схеми – це потужний інструмент у арсеналі художників і дизайнерів, який допомагає створювати роботи з різним емоційним ефектом. Розуміння різних видів колірних схем і їх застосування дозволяє краще контролювати візуальне сприйняття твору глядачами.

Значення колірного кола Іттена для живопису

Колірне коло – це найважливіший інструмент в теорії кольору, який допомагає художникам і дизайнерам зрозуміти, як кольори взаємодіють один з одним. Він являє собою візуальне відображення спектру кольорів, оформленого у круговій формі. В історії було кілька версій колірного кола: Ньютона, Освальда і Іттена. Розглянемо їх детальніше.

Від Ньютона до Освальда – шлях еволюції колірного кола

Перші спроби систематизувати кольори зробив Ісаак Ньютон наприкінці XVII століття. У 1666 році він провів знаменитий експеримент із призмою, який дозволив йому розкласти біле світло на спектр кольорів. Результатом його роботи стало колірне коло, яке відображало природне розташування кольорів у спектрі. Кольори в цьому колі включають червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, блакитний, синій і фіолетовий. Це коло стало основою для подальших досліджень і розробки складніших моделей. На початку XX століття Вільгельм Оствальд розробив свій варіант колірного кола. На відміну від кола Ньютона, яке базувалося на чистому спектрі, коло Оствальда включало складніші концепції, такі як насиченість і світлість. Він розділив кольори на три категорії: основні, вторинні і третинні, і додав поняття відтінків і тонів. Коло Оствальда було важливим для розуміння не тільки відносин між кольорами, але й їхніх якостей.

Особливості колірного кола Йоганна Іттена

Найвідомішим і впливовим у сфері мистецтва стало колірне коло Йоганна Іттена, німецького художника і педагога, який розробив його на початку XX століття. Колірне коло Іттена представляє собою вдосконалену і складнішу модель, засновану на ідеях попередніх вчених, але доповнену новими концепціями. Іттен виділяє три кольори, які є основою для створення всіх інших кольорів. Це червоний, жовтий і синій. Вони не можуть бути отримані шляхом змішування інших кольорів і слугують відправною точкою для створення колірних палітр. Також він визначив вторинні кольори, які виходять при змішуванні двох основних кольорів. У колі Іттена вторинні кольори включають помаранчевий, зелений і фіолетовий. Третинні кольори включали жовто-зелений, помаранчево-жовтий і червоно-фіолетовий. Колірне коло Іттена вводить дві ключові концепції, які допомагають створювати виразні і гармонійні композиції:
  1. Комплементарні кольори.
  2. Ці кольори розташовані навпроти один одного на колі і створюють яскравий контраст. Наприклад, червоний і зелений, синій і помаранчевий, жовтий і фіолетовий. Комплементарні поєднання надають картинам динамічність і привертають увагу до основних елементів.
  3. Аналогові кольори.
  4. Ці кольори знаходяться поруч один з одним на колі і створюють плавні, гармонійні переходи. Наприклад, помаранчевий, жовтий і жовто-зелений. Аналогові поєднання сприяють створенню спокійного і врівноваженого настрою.
Колірне коло Іттена також демонструє градації кольору, показуючи відтінки одного кольору від світлих до темних. Це допомагає зрозуміти, як змінюються кольори залежно від їхньої насиченості і світлоти, і як створити плавні переходи між ними. Багато відомих художників зверталися до колірного кола Іттена у своїй роботі. Наприклад, Пабло Пікассо часто використовував комплементарні кольори, такі як синій і помаранчевий, для створення яскравих контрастів і надання динаміки своїм композиціям. У картині «Гітарист» Пікассо використовував ці кольори, щоб привернути увагу до центральної фігури і створити візуальну напругу. Інший приклад – Анрі Матісс, який використовував аналогічні колірні поєднання для створення гармонії і балансу у своїх творах. У роботі «Танець» Матісс застосував аналогові відтінки червоного, помаранчевого і жовтого, щоб передати енергію і рух, створюючи при цьому гармонійне і врівноважене зображення. Колірне коло Іттена стало основою для багатьох навчальних матеріалів з мистецтва і дизайну, завдяки своїй універсальності і практичності. Воно допомагає не тільки в створенні художніх творів, але й у розробці дизайнів для різних сфер, таких як мода, графіка і інтер’єр. Колірне коло Іттена – це концептуальна модель, яка спрощує розуміння складних взаємодій між кольорами. Його використання дозволяє художникам і дизайнерам ефективно керувати кольором у своїх проєктах. Розуміння колірного кола в колористиці і його основних концепцій допоможе і вам краще використовувати колірні схеми і створювати твори, які будуть привертати увагу і передавати потрібний настрій.

Комбінації кольорів: три основні типи поєднань кольорів

Художники майстерно використовують різні поєднання кольорів для передачі своїх ідей і впливу на глядача. Комплементарні, монохромні та аналогові поєднання відіграють ключову роль у створенні гармонії, контрасту та виклику емоційного відгуку. Розглянемо кожен різновид поєднання кольорів окремо.

Комплементарні поєднання

Комплементарні поєднання – це контрастна комбінація кольорів, розташованих навпроти один одного в колірному колі. Такі поєднання, як правило, яскраві та привертають увагу. Вони підсилюють один одного, роблячи зображення більш живим і динамічним, а візуальна напруга забезпечує запам’ятовуваність. Також контрастні поєднання допомагають акцентувати увагу на ключових деталях композиції. Протилежні кольори використовують разом, коли хочуть викликати сильні емоційні реакції у глядачів.
У роботах Вінсента Ван Гога часто зустрічаються комплементарні поєднання. У його картині «Соняшники» яскраво-жовті квіти виділяються на тлі блакитного неба, створюючи пронизливий контраст.

Монохромні поєднання

Монохромні поєднання – це використання різних відтінків одного кольору. Такі палітри створюють гармонійний і спокійний ефект, дозволяючи зосередитися на текстурах і формах, а не на кольорах. Монохромні поєднання створюють відчуття єдності та спокою. А відсутність колірного контрасту дозволяє акцентувати увагу на формах і деталях зображення. Використання різних відтінків одного кольору допомагає передати тонкі зміни у світлі та тіні.

 

Наприклад, художник Джеймс Вістлер демонструє монохромні поєднання у своїх картинах. У роботі «Аранжування в сірому і чорному: портрет матері художника» використані різні відтінки сірого, що створює елегантне і стримане зображення.

Аналогові поєднання

Аналогові поєднання – це комбінація кольорів, що знаходяться поруч один з одним у колірному колі. Такі поєднання створюють ефект природності, часто зустрічаються в природі. Аналогові кольори сприймаються оком як гармонійні та врівноважені. Вони відмінно підходять для створення м’яких переходів між кольорами, що корисно при використанні техніки градієнт. Крім того, аналогові кольори можуть передавати різні емоції в залежності від обраної палітри. Теплі відтінки створюють затишок і енергію, а холодні – спокій і прохолоду.


Так у картинах Густава Клімта аналогові поєднання використовуються для створення багатих і насичених композицій. У його «Портреті Аделі Блох-Бауер I» золотисті та помаранчеві відтінки створюють відчуття розкоші та тепла.

 

Колірні поєднання є потужним інструментом у руках художника. Комплементарні, монохромні та аналогові поєднання надають широкий спектр можливостей для вираження ідей та емоцій через колір. Залежно від цілей та настрою твору, художник може вибрати відповідне поєднання для досягнення бажаного ефекту.

Суха або мокра: технології створення колірних рішень у живописі

Колір є одним із найважливіших елементів мистецтва, здатним передавати настрій, глибину та емоції твору. Різні технології роботи з кольором дозволяють художникам досягати унікальних і виразних ефектів. Для створення цікавих колірних рішень використовують дві основні техніки змішування кольорів: мокру і суху. Професійний художник повинен досконало освоїти кожну з них.

Мокра технологія змішування кольорів


Мокра техніка змішування кольорів передбачає використання вологих матеріалів і інструментів, таких як пензлі та фарби. Цей метод дозволяє художнику створювати плавні переходи і реалістичні відтінки. Для цього на палітру або прямо на полотно наносять кілька кольорів, які потім змішують за допомогою пензля або іншого інструменту м’якими, ковзними рухами.
Особливості мокрої техніки:

 

  • плавні переходи: кольори легко змішуються, створюючи градієнти та ніжні переходи;
  • гармонійні відтінки: можливість отримання нових відтінків і нюансів;
  • реалістичність: техніка ідеально підходить для створення правдоподібних зображень.

Уявіть, що художник малює захід сонця. Він наносить на полотно яскраво-оранжеві та теплі червоні кольори, а потім, використовуючи м’які мазки пензлем, змішує їх, створюючи плавний перехід від одного відтінку до іншого, що дозволяє передати згасаюче тепло і світло заходу сонця.

Суха технологія змішування кольорів


Суха техніка використовує сухі матеріали, такі як крейда, пастель або кольорові олівці. Художник накладає шари різних кольорів на папір, потім розтушовує їх за допомогою пальців, паперової серветки або спеціального інструменту для отримання потрібного ефекту.
Особливості сухої техніки:

 

  • текстурні ефекти: створення цікавих текстур за рахунок сухого змішування;
  • контроль над деталями: можливість більш точного нанесення кольорів і створення дрібних деталей;
  • насиченість: шари кольорів дозволяють досягти глибини і насиченості.

Художник малює зимовий пейзаж, використовуючи пастель. Він наносить сині і фіолетові відтінки для неба, потім розтушовує їх, щоб створити ефект морозного повітря та м’якого, приглушеного світла зимового дня.

Існують також інші технології змішування кольорів:

 

  1. Лесування. Це техніка, при якій на вже висохлий шар фарби наноситься напівпрозорий шар іншого кольору. Це дозволяє створити глибокі й насичені відтінки, оскільки нижні шари просвічують через верхні. Лесування часто використовується в олійному живописі.
  2. Аерографія. Це техніка нанесення фарби за допомогою аерографа, який розпилює дрібнодисперсний шар фарби на поверхню. Цей метод дозволяє створювати плавні градієнти та тонкі деталі.
  3. Імпріматура. Це техніка, при якій на ґрунтоване полотно наноситься тонкий шар фарби одного кольору, створюючи базовий тон для всієї картини. Це допомагає художнику визначити загальну колірну гаму і налаштувати палітру.
  4. Змішування за допомогою мастихіна – це техніка, при якій фарби змішуються безпосередньо на полотні з використанням мастихіна (спеціального інструменту для живопису). Цей метод дозволяє створювати текстуровані та динамічні ефекти.

Кожна з цих технологій має унікальні особливості, і її можна використовувати для досягнення різних художніх ефектів. Експериментуючи з різними техніками, художник зможе знайти свій унікальний стиль і способи самовираження через колір.

Температурні параметри: теплі та холодні кольори

Розподіл кольорів на теплі і холодні – це чисто суб’єктивно (в фізиці все навпаки). Ще з дитинства ми знаємо, що оранжево-жовтим вогнем можна обпектися, а синє море чи фіолетові грозові хмари приносять воду і прохолоду. Тому при погляді на ці кольори неусвідомлено виникають асоціації з особистим досвідом. Кольори реальних об’єктів і явищ формують у мозку людини їх сприйняття як теплих і холодних.

 

Чому художнику важливо знати про температуру кольору? Теплі і холодні кольори відіграють значну роль у художньому творінні. Вони мають різні емоційні та візуальні характеристики. Якщо художник буде їх правильно використовувати, він зможе створювати ті ефекти і настрої у глядачів, які йому потрібні.

І теплі, і холодні кольори мають подвійний характер.

Теплий червоний, оранжевий, жовтий та їх відтінки асоціюються з теплом, енергією, пристрастю, життєвою силою і одночасно – з небезпекою і люттю. Теплі кольори на рівні вегетативної нервової системи можуть викликати відчуття комфорту, радості і активності, привертаючи увагу і створюючи візуальну динаміку, але також і попереджати про небезпеку.

 

Існує теорія, що червоний колір стимулює і збуджує нервову систему сильніше, ніж будь-який інший. Така реакція на червоний колір викликана розвитком трьохколірного зору у предків людини та вищих приматів. Так було простіше шукати стиглі фрукти серед листя.

 

У творах мистецтва теплі кольори часто використовуються для акцентів і створення ефекту живості. Наприклад, у картині Ван Гога «Пшеничне поле з кипарисами» яскраві оранжеві та жовті відтінки надають полотну відчуття тепла і життєрадісності.

 

До холодних кольорів відносять синій, зелений, фіолетовий та їх відтінки. Ці кольори викликають асоціації з прохолодою, спокоєм, умиротворенням і гармонією. Хоча вони можуть заспокоювати і освіжати, але також вони наділені похмурим характером, а іноді асоціюються з сумом і смертю. Холодні кольори часто використовуються для передачі відчуття спокою і безтурботності або смутку. Наприклад, у роботах Моне, таких як «Водяні лілії», холодні відтінки синього і зеленого створюють атмосферу тиші і умиротворення.

 

Іноді холодні відтінки можуть сприйматися як теплі, а теплі – як холодні, коли йдеться про такі кольори, як салатовий або лимонний, наприклад. Також і художник може свідомо створити ефект, при якому теплий колір виглядатиме як холодний, а холодний – як теплий, просто розмістивши їх поряд. Для цього корисно використати колірне коло. Кольори, що знаходяться ближче до червоного, вважаються теплішими, а ті, що ближче до синього – холоднішими. Будь-який колір може змінити своє сприйняття залежно від його підтону, за винятком помаранчевого, який завжди залишається у категорії теплих кольорів.

 

Розуміння взаємодії теплих та холодних кольорів відкриває перед художником можливості для створення виразних та збалансованих композицій. Холодний і теплий колір, розташовані поруч, посилюють властивості один одного. При теплому світлі від об’єкта падатиме холодна тінь і навпаки. Контраст між цими групами кольорів може впливати на враження та створювати візуальний інтерес.

 

Особливо в цьому досягли успіху імпресіоністи. Художники керували настроєм глядача, використовуючи кольори потрібної температури. Вони домагалися жвавості та природності у своїх роботах. У творах Пікассо, таких як «Герніка», контраст теплих та холодних відтінків використовується для передачі складних емоцій без використання слів. Однак його робота не залишить нікого байдужим.


Теплі та холодні кольори є потужними інструментами в арсеналі художника. Їх використання дозволяє не лише передати певні настрої та ідеї, а й викликати емоційний відгук у глядачів. Освоєння особливостей та можливостей кожної колірної групи допомагає художнику створювати вражаючі та гармонійні витвори мистецтва.

Психологія кольору: використання кольору у картинах для створення настрою

Колір здатний надавати глибокий емоційний вплив на глядача, що є науково обґрунтованим фактом. Дослідження в області психології кольору показують, що кожен колір несе в собі специфічні асоціації і може викликати певні почуття. Ці відкриття підтверджуються численними дослідженнями, включаючи роботи таких вчених, як Макс Люшер, який розробив тести на основі сприйняття кольору, і Джон Лейн, який вивчав, як колір впливає на емоційний стан. Художники, усвідомлюючи цей зв’язок, свідомо використовують кольори, щоб висловити свої ідеї і настрої, створюючи таким чином сильний емоційний вплив на глядача.

 

Розглянемо докладніше, як різні кольори можуть впливати на настрій і емоції, а також як художники застосовували ці принципи для створення виразних і глибоких творів мистецтва. Для цього використаємо первинні і вторинні кольори іттенівського кола.

Червоний (первинний)

Червоний колір символізує енергію, пристрасть і силу. Він може викликати збудження, відчуття терміновості або навіть агресії. Його яскравість привертає увагу і створює відчуття динамічності.
Приклади:

 

  1. «Луккська Мадонна» – Ян ван Ейк. У цій картині червоний колір одягу Мадонни символізує її духовну силу і важливість. Яскравий червоний плащ створює відчуття урочистості і величності, підкреслюючи значимість материнської фігури на фоні детально опрацьованого інтер’єру.
  2. «Червоні виноградники в Арле» – Вінсент ван Гог. У цьому творі червоні виноградники буквально палають життєвою енергією. Яскраві червоні відтінки створюють відчуття спекотного південного сонця і працьовитості, передаючи емоційну інтенсивність і пристрасть художника до навколишньої природи.
  3. «Червона студія» – Анрі Матісс. Картина Матісса, насичена червоним кольором, створює відчуття тепла і креативного хаосу. Цей червоний фон акцентує увагу на предметах і картинах у студії, викликаючи відчуття енергії і творчого підйому, передаючи глядачу внутрішній світ художника, сповнений пристрасті і натхнення.

Синій (первинний)

Синій колір асоціюється з миром, спокоєм і надійністю. Він сприяє розслабленню і умиротворенню, створюючи атмосферу глибини і спокою.
Приклади:

 

  1. «Блакитний період» – Пабло Пікассо. У серії картин, створених Пікассо з 1901 по 1904 рік, переважають холодні сині відтінки. Цей період творчості художника отримав назву «Блакитний період». Картини цього часу пронизані меланхолійними емоціями, зображаючи жебраків, проституток, сліпих і алкоголіків. Відображаючи в синіх тонах людські страждання, Пікассо поглиблював емоційне сприйняття своїх творів, створюючи атмосферу смутку і відчаю, але водночас викликаючи співчуття і розуміння.
  2. «Дівчина з перловою серйгою» – Ян Вермеєр. У цьому шедеврі Вермеєр використовує синій колір на головному уборі дівчини, створюючи враження спокою і умиротворення. Синій відтінок контрастує з теплими тонами шкіри і одягу, підкреслюючи невинність і чистоту її образу. Картина викликає у глядача відчуття спокою і роздумів, додаючи глибини і благородства в загальну композицію.
  3. «Зоряна ніч» – Вінсент Ван Гог. У цій знаменитій картині Ван Гога синій колір домінує, створюючи нічне небо, наповнене рухом і енергією. Синій відтінок тут не лише передає спокій і умиротворення ночі, але і викликає відчуття захоплення перед величчю природи. Картина передає одночасно спокій і динаміку, створюючи у глядача відчуття безмежності і глибоких роздумів.

Жовтий (первинний)

Жовтий колір викликає асоціації з радістю, теплом і оптимізмом. Він здатний створювати відчуття енергії, щастя і бадьорості.

Приклади:

 

  1. «Соняшники» – Вінсент Ван Гог. Ван Гог використав жовтий колір, щоб привнести яскраву, життєстверджуючу атмосферу. Жовтий в «Соняшниках» символізує тепло і радість, створюючи у глядача відчуття енергії та оптимізму. Картина буквально випромінює світло і життєву силу, викликаючи усмішку та позитивні емоції.
  2. «Поцілунок» – Густав Клімт. У цій роботі Клімта жовтий грає роль центрального кольору, огортаючи фігури закоханих золотим сяйвом. Цей теплий відтінок символізує щастя та блаженство, передаючи глядачу відчуття любові та умиротворення. Жовтий фон картини створює відчуття святості та вічної радості.
  3. «Молода Читачка» – Жан-Оноре Фрагонар. У картині Фрагонара жовті відтінки підкреслюють молодість і безтурботність. Жовтий колір в одязі молодої дівчини та в інтер’єрі викликає відчуття легкості і радості, створюючи атмосферу тепла і невинності. Ця кольорова палітра передає глядачу відчуття щастя і спокою.

Оранжевий (вторинний)

Оранжевий поєднує енергетику червоного і радість жовтого. Він викликає відчуття ентузіазму, креативності і веселощів.

Приклади:

 

  1. «Оранжевий, червоний, жовтий» – Марк Ротко. У цій абстрактній картині Ротко використовує оранжевий колір для створення сильного емоційного впливу. Оранжевий у поєднанні з червоним і жовтим створює відчуття тепла і інтенсивності. Картина викликає у глядача відчуття енергії і радості, запрошуючи його зануритися у світ емоцій і відчуттів.
  2. «До шторму» – Марек Ланговський. У цій роботі Ланговський використовує оранжевий колір для передачі драматизму і напруження, що передує шторму. Оранжеві відтінки на небі і воді створюють відчуття тривоги і очікування, посилюючи емоційне сприйняття картини і передаючи глядачу відчуття неспокою і радісного передчуття грядущої бурі.

Зелений (вторинний)

Зелений колір асоціюється з природою, спокоєм і гармонією. Він сприяє відчуттю свіжості і розслаблення.

Приклади:

 

  1. «Подружжя Арнольфіні» – Ян ван Ейк. У цьому шедеврі Ян ван Ейк використовує зелений колір у декораціях і одязі, щоб передати відчуття благополуччя і стабільності. Зелені відтінки створюють атмосферу умиротворення і затишку, підкреслюючи гармонію і взаєморозуміння між подружжям.
  2. «Водоспад у Тіволі» – Ф.М. Матвєєв. Картина Матвєєва наповнена різними відтінками зеленого, які передають свіжість і спокій природи. Зелені дерева і трава навколо водоспаду створюють відчуття умиротворення і гармонії, викликаючи у глядача відчуття спокою і єдності з природою.
  3. «Джерело» – Олександр Репін. У роботі Репіна зелені відтінки домінують, створюючи атмосферу природності і розслаблення. Джерело, оточене зеленню, символізує життєву силу і оновлення, викликаючи у глядача відчуття свіжості і гармонії.

Фіолетовий (вторинний)

Фіолетовий символізує містицизм, розкіш і духовність. Він може викликати відчуття інтроспекції і натхнення.

Приклади:

 

  1. «Три дерева в похмуру погоду» – Клод Моне. У цій картині Моне використовує фіолетові відтінки, щоб передати атмосферу таємничості та містики. Фіолетовий колір створює відчуття глибини і інтроспекції, підкреслюючи складну і загадкову природу пейзажу.
  2. «Міст Буальде в Руані, ефект дощу» – Каміль Піссарро. Художник застосовує фіолетовий колір, щоб посилити відчуття розкоші і духовності сцени. У поєднанні з дощем і мостом, фіолетові відтінки створюють надихаючу і трохи меланхолійну атмосферу, підкреслюючи елегантність і витонченість міського пейзажу.
  3. «Білий дім серед оливкових дерев» – Вінсент Ван Гог. Художник використовує фіолетові відтінки, щоб передати відчуття духовності і інтроспекції. Фіолетовий колір у картині підкреслює загадковість і розкіш навколишньої природи, викликаючи у глядача відчуття умиротворення і натхнення.

Розуміння психології кольору є важливим інструментом для художників, дозволяючи їм ефективно використовувати кольори для передачі настроїв і емоцій. Комбінування різних кольорів та їх відтінків відкриває широкий спектр можливостей для створення виразних і вражаючих творів мистецтва.

 

Теорія кольору, заснована на розумінні кольорового кола колористики, грає ключову роль в освіті художника. Колористика для художників включає вивчення кольорових схем і емоційного впливу кольорів, що дозволяє створювати гармонійні та виразні твори. Використання теплих і холодних кольорів допомагає передавати різні настрої: теплі кольори, такі як червоний і оранжевий, викликають відчуття енергії, тоді як холодні, такі як синій і зелений, асоціюються з умиротворенням. Техніки змішування кольорів збагачують текстури та ефекти в картинах. Великі художники, такі як Пікассо і Ван Гог, демонструють, як правильно вибрані кольорові схеми посилюють емоційний вплив. Володіючи основами колористики, художник здатний створювати твори, які торкаються душі і радують око глядача.

Питання-відповідь

Теорія кольору – це розділ у науці та мистецтві, який вивчає, як кольори взаємодіють один з одним, і як вони сприймаються людиною. Основні елементи теорії кольору включають колірне коло, колірну схему та контраст. Колірний круг – це діаграма, що представляє кольори в круговій формі. Колове коло допомагає візуалізувати відносини між квітами. Колірна схема – це поєднання кольорів, яке приємне оку і створює відчуття балансу та єдності. Існує кілька типів схем. Аналогова схема використовує кольори, які розташовані поруч один з одним на колірному колі. Комплементарна схема використовує додаткові кольори, які знаходяться навпроти один одного на колі. Триадична схема використовує три кольори, рівномірно розташовані на колі один від одного. І тетрадична схема використовує чотири кольори, які, по суті, утворюють дві комплементарні кольорові пари. Контраст – це різниця між кольорами, яка робить їх більш помітними та виразними. Існує кілька типів контрасту: різниця між світлими та темними відтінками одного кольору, різниця між чистими та розмитими кольорами, різниця між теплими та холодними кольорами, а також використання додаткових або протилежних кольорів для створення яскравого візуального ефекту. Розуміння цих основних елементів теорії кольору дозволяє створювати більш гармонійні, виразні та привабливі витвори мистецтва. Наприклад, художник, який використовує аналогову схему, може наповнити картину заспокійливими мотивами, а з комплементарними кольорами – створити яскравий та динамічний твір.
У традиційній колористиці базовими кольорами вважаються червоний, синій і жовтий. Ці кольори відомі як основні, оскільки вони можуть бути отримані шляхом змішування інших кольорів. Вони є відправною точкою для створення всіх інших кольорів.   Проте з розвитком цифрових технологій базові кольори змінилися. Тепер у колористиці, особливо щодо друку та цифрових медіа, використовуються й інші основні кольори щодо обраної моделі кольору. Розрізняють адитивну та субтрактивну моделі кольору.   Аддитивна модель (RGB) використовується, наприклад, в екранах комп’ютерів і телевізорів. Основні кольори цієї моделі – червоний, зелений і синій (Red, Green, Blue – RGB). Ці кольори змішуються шляхом додавання світла, що дозволяє створювати всі інші кольори.
  • червоний (red): основний колір, який при змішуванні із зеленим дає жовтий, а з синім – магента;
  • зелений (green): основний колір, який при змішуванні з червоним дає жовтий, а з синім – ціан;
  • синій (blue): основний колір, який при змішуванні із зеленим дає ціан, а з червоним – магента.
Субтрактивна модель (CMYK) використовується в друку та заснована на змішуванні фарб. Основні кольори цієї моделі – ціан, маджента та жовтий (Cyan, Magenta, Yellow – CMY), до яких додається чорний колір (Key/Black – K) для створення глибини та контрасту.
  • ціан (cyan): основний колір, який при змішуванні з маджентою дає синій, а з жовтим – зелений;
  • магента (magenta): основний колір, який при змішуванні з ціаном дає синій, а з жовтим – червоний;
  • жовтий (yellow): основний колір, який при змішуванні з ціаном дає зелений, а з маджентою – червоний.
У живописі і традиційній колористиці основними кольорами залишаються червоний, синій, жовтий, у той час як у цифрових медіа та друку використовуються інші моделі з різними основними кольорами (RGB та CMYK).< /span>
Художник повинен мати глибоке розуміння теорії кольору, щоб створювати виразні та гармонійні твори. Існує кілька основних аспектів, які йому потрібно знати. Перше – це колірне коло: художник повинен розуміти, як кольори розташовані на колі і як вони взаємодіють один з одним. Це включає знання основних, вторинних та третинних кольорів, а також їх взаємозв’язків. Колірне коло – це основа теорії кольору. По-друге, колірна схема – це використання колірних поєднань, які візуально приємні і створюють баланс: аналогова, комплементарна, тріадична. Художник повинен уміти створювати поєднання кольорів для своїх робіт. По-третє, розуміння контрасту для більшої виразності, і які існують види контрасту: за відтінками, насиченістю та температурою. Також художник повинен розуміти, як температура кольору впливає на сприйняття картини. Наприклад, червоний, помаранчевий, жовтий створюють відчуття тепла, енергії, привертають увагу, а синій, зелений, фіолетовий – відчуття спокою, прохолоди, дистанції. Крім того, художнику важливо знати психологічні властивості кожного кольору та як їх використовувати для передачі настрою та ідеї картини. Однак недостатньо просто знати теорію кольору. Художник повинен експериментувати з квітами, створювати нариси та етюди, щоб краще розуміти, як різні поєднання кольорів працюють на практиці. Розуміння та вміння застосовувати теорію кольору робить роботи художника більш професійними, допомагає донести задум та емоційний посил до глядача.
Одним з перших теоретиків кольору був Ісаак Ньютон. У 1666 році він провів експеримент, який змінив розуміння кольору та світла. Ньютон пропустив промінь білого світла через призму і виявив, що біле світло розпадається на спектр кольорів: червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, блакитний, синій та фіолетовий. Він зробив висновок, що світло складається з безлічі кольорів, і розташував їх у коло, створивши перше колірне коло. Це коло дозволило побачити взаємозв’язок між квітами і стало основою для подальших досліджень у галузі колірної теорії. Йоганн Вольфганг фон Гете, знаменитий німецький письменник і вчений, також зробив значний внесок у теорію кольору. В 1810 він опублікував працю «Теорія квітів», в якому запропонував свою інтерпретацію сприйняття кольору. Гете зосередився на психологічних аспектах кольору та їх вплив на людину. На відміну від Ньютона, який розглядав фізичні властивості світла, Ґете вивчав, як кольори сприймаються оком та розумом. Він розробив колірне коло, в якому акцентував увагу на емоційному впливі квітів, розділивши їх на теплі та холодні. Йоганнес Іттен (1888-1967) був швейцарським художником, педагогом і теоретиком кольору, чиї роботи мали значний вплив на розвиток теорії кольору та освіту в галузі мистецтва. Він був одним із викладачів знаменитої школи Баухаус та розробив унікальні підходи до вивчення кольору. Іттен розробив безліч вправ та методик для навчання студентів роботі з кольором. Він використовував практичні заняття, в яких студенти експериментували з квітами, створюючи колірні композиції та вивчаючи їхню взаємодію. Цей підхід до навчання вплинув на педагогічні методики в мистецтві. Йоганнес Іттен зробив важливий внесок у теорію кольору, запропонувавши систематичний підхід до вивчення та використання кольорів. Його роботи та методи навчання допомогли багатьом художникам та дизайнерам краще розуміти колір та його можливості, а також створювати більш виразні та гармонійні твори. Внесок Іттена залишається актуальним і сьогодні, продовжуючи впливати на сучасне мистецтво та дизайн. Альберт Мунселл, американський художник і педагог, розробив свою систему класифікації квітів на початку XX століття. Він створив тривимірну систему колірного простору, яка включала три характеристики кольору: відтінок, насиченість, яскравість. Мунселл розробив колірний атлас, який дозволяв точно визначити та класифікувати кольори за цими трьома характеристиками. Його система досі використовується в різних галузях, таких як дизайн, мистецтво та наука, для точного визначення та відтворення кольорів.
Три кольори – червоний, синій і жовтий називаються основними, тому що їх не можна отримати шляхом змішування інших кольорів. Ці три кольори є відправною точкою для створення всіх інших кольорів та відтінків. Шляхом змішування базових кольорів виходять вторинні. Це помаранчевий, зелений, фіолетовий. А третинні кольори виходять із суміші основного та вторинного кольору: червоно-оранжевий, жовто-оранжевий, жовто-зелений, синьо-зелений, синьо-фіолетовий, червоно-фіолетовий. Знання цих комбінацій допомагає художникам та дизайнерам створювати багаті та різноманітні палітри для своїх робіт.
Основне правило колориста – це правило гармонії та контрасту. У роботі з кольором важливо досягти гармонійного поєднання та використовувати контраст для створення збалансованих і виразних візуальних ефектів. Гармонійні кольорові схеми створюють відчуття цілісності та спокою. Наприклад, аналогові кольори, розташовані поруч на колірному колі, або триадичні кольори, рівновіддалені один від одного, допомагають створити збалансовану композицію. Гармонія досягається шляхом поєднання кольорів, які добре пасують один до одного. Контраст – це принцип, який використовують для того, щоб виділити та акцентувати увагу глядача на деталях картини. Відмінності між кольорами допомагають зробити елементи більш помітними та виразними. Наприклад, використання комплементарних кольорів, що знаходяться навпроти один одного на колірному колі, або контрасту за насиченістю допомагає виділити ключові деталі та створити яскраві, виразні комбінації і динамічні ефекти. Застосування основного правила колористики дозволяє художнику створити візуально привабливі та збалансовані картини.
Чистий колір – це колір, який не містить домішок інших кольорів. Він яскравий, насичений і максимально інтенсивний. Чисті кольори можуть бути як основними, так і будь-якими іншими кольорами спектру, якщо вони не розбавлені і не змішані з іншими кольорами. Основні чисті кольори:
  • чистий червоний: інтенсивний, яскравий червоний колір без домішок, наприклад, колір червоного маку;
  • чистий синій: глибокий, насичений синій колір, наприклад, колір лазуриту;
  • чистий жовтий: яскравий, насичений жовтий колір, наприклад, колір пелюстків соняшника.
Вторинні чисті кольори:
  • чистий оранжевий: суміш чистого червоного та чистого жовтого, наприклад, колір апельсина.
  • чистий зелений: суміш чистого синього та чистого жовтого, наприклад, колір свіжої трави.
  • чистий фіолетовий: суміш чистого синього та чистого червоного, наприклад, колір фіалки.
Третинні чисті кольори:
  • чистий червоно-оранжевий: суміш чистого червоного та чистого оранжевого, наприклад, колір коралу;
  • чистий жовто-зелений: суміш чистого жовтого та чистого зеленого, наприклад, колір лайма;
  • чистий синьо-зелений: суміш чистого синього та чистого зеленого, наприклад, колір бірюзи.
Чому чисті кольори важливі в живописі? Вони легко помічаються та можуть використовуватися для створення акцентів у композиції. Наприклад, яскраво-червоний елемент на нейтральному фоні одразу привертає погляд. Чисті кольори, особливо додаткові, створюють сильний візуальний контраст, роблячи композицію більш динамічною та виразною. Також чисті кольори асоціюються з певними емоціями та настроями. Наприклад, насичений жовтий може викликати відчуття радості та енергії, а чистий синій – відчуття спокою та надійності. Так, Ван Гог часто використовував чисті кольори у своїх картинах для передачі інтенсивних емоцій та створення яскравих образів. Таким чином, чисті кольори відіграють важливу роль у мистецтві, допомагаючи створювати яскраві, виразні та емоційно насичені твори.
У традиційному живописі основні кольори – це червоний, синій і жовтий. Ці кольори відомі як первинні, тому що вони не можуть бути отримані шляхом змішування інших кольорів. Усі інші кольори створюються шляхом змішування цих основних кольорів. Ця система використовується художниками вже багато століть і є основою для змішування фарб на палітрі.
  • червоний: використовується для створення всіх відтінків червоного, оранжевого та фіолетового;
  • синій: використовується для створення всіх відтінків синього, зеленого і фіолетового;
  • жовтий: використовується для створення всіх відтінків жовтого, оранжевого та зеленого.
Існує різниця між основними кольорами у живописі та колористиці. Основні кольори можуть відрізнятися залежно від використовуваної моделі кольору. Існує адитивна та субтрактивна моделі кольору. В одній моделі відсутній жовтий колір, а в іншій до основних трьох кольорів додається чорний. Таким чином, різниця між основними кольорами в живописі та колористиці полягає в тому, що вони залежать від використовуваної моделі кольору та контексту їх застосування.