Чому олією пишуть, а не малюють?

Загадка: чому олією пишуть, а не малюють?

Картина народжується з-під кисті художника, але кожен з творців підходить до цього процесу по-своєму. Існує навіть суперечка: пишуть художники чи малюють? 

Давайте разом розберемося в тонкощах образотворчого мистецтва, а також у правильному застосуванні термінів і понять. У кожній художній професії є свої нюанси, які розкриваються не тільки в творчій сфері, але й у мові, якою ми описуємо свій робочий процес. Простими словами, сьогодні ми поговоримо про професійний сленг. 

Якщо ви художник або просто захоплені образотворчим мистецтвом, ймовірно, ви не раз стикалися з дискусіями про те, чи правильно сказати, що художник «пише»? А може, все ж «малює»?

Пропоную вивчити це питання разом!

Трохи історії

Все почалося в глибокій старовині, коли первісні художники, дивлячись на вогонь, помітили його відтінки, що танцюють, і вирішили зафіксувати цей танець життя на стінах своїх печер. Як «кам’яні поети», вони використовували мінерали, трави та рідини, щоб створити свої перші «картини». Так почалася історія живопису.

Так чому ж ми пишемо, а не малюємо? Якщо ми звернемо свій погляд до словників, перед нами відкриється дивовижний факт: термін «малювати» дебютував на початку XVIII століття і був запозичений з мов Західної Європи. До цього періоду використовувалися інші вирази, такі як «проводити», «царапати» або «вирізати». 

Малювання передбачало створення зображення на площині за допомогою пера, вугілля або олівця. У свою чергу, термін «писати» має більш древнє походження, його використання знаходиться в історичній хроніці ще з XI століття. Тоді його значення приблизно відповідало сучасному — зображати фарбами.

Важливо розуміти: взяли в руки олівець і папір? Значить, зараз ви будете малювати. Запаслися фарбами і полотном? Тоді ви будете писати картину.

Перо, вугілля, олівець і папір — малювання, фарби і полотно — живопис.

Виходить, що корені професійного виразу «писати маслом» йдуть у дуже далекі часи, коли художники використовували мазки кисті, щоб «написати» свій погляд на світ. 
З часом «письмо» на полотні перетворилося на унікальне мистецтво, де кожна крихітна деталь, як літера в вірші, служить для передачі настрою та ідеї. 

Виходить, картини пишуть?

Зверніть увагу, що слова «живопис» і «живописець» мають спільний корінь, що походить від слова «писати». Художники втілюють свої ідеї на полотні за допомогою фарб живописного мистецтва: тут чорнила стають маслом, а полотно — пергаментом.

У випадку використання інших графічних матеріалів, наприклад, олівця або вугілля — застосовується термін «малювати», оскільки ці матеріали призначені для створення малюнків (!).

Отже, все, що пов’язане з роботою на папері та графічними матеріалами, можна охарактеризувати як малювання. А стосовно масла та полотен — ми маємо на увазі живопис.

Запам’ятайте: малюємо ми крейдою, олівцями або іншими інструментами на плоскій поверхні, такій як папір.

Живопис передбачає наявність фарб та пензлів для створення художнього твору на полотні.

Головна відмінність полягає в тому, як відбувається нанесення зображення: точкове (малювання) або мазкове (живопис).

Звідки відбулося використання олії у живописі?

В історії мистецтва, насиченій епохами і стилями, олійний живопис бере свій початок в античності, коли художники почали використовувати олійні суміші для покращення своїх творів. Один з перших піонерів цього мистецтва — давньоримський фресковий живописець Апеллес виявив, що додавання олії до пігментів надає фарбам чудову стійкість і блиск.

Однак справжній переворот відбувся в Північній Європі в епоху Відродження. Великі художники Ян ван Ейк і Рогір ван дер Вейден почали експериментувати з олійними фарбами, перетворюючи їх з скромного інгредієнта в неперевершеного лідера на полотні. Олія надавала фарбам незвичайну глибину і насиченість, дозволяючи створювати твори, які наче оживали на полотні.

З часом олія стала не тільки матеріалом, але й магією, яка дозволяє художникам майстерно виразити свою індивідуальність і передати на полотні світ своїх фантазій. Таким чином, відкриття олії для живопису можна порівняти з появою нової мови — мови фарб, здатної втілити в реальність найсміливіші ідеї художника.

І ми однозначно маслом пишемо, а не малюємо.                                                     

А як щодо акварелі та пастели?

Можливо, прямо зараз у вас виникли додаткові питання стосовно матеріалів, про які я ще не згадувала, наприклад, акварелі. 

Тут цікаво. Художники використовують цей вид фарби на папері, але при цьому все ж таки вживають фразу «писати аквареллю». Як слід чинити в подібній ситуації? Аналогічно тому, як і з олією, акрилом та іншими типами фарб.

Акварель — це мистецтво акварельного живопису, і коли ви використовуєте це поняття, важливо говорити «писати аквареллю», а не «малювати». Виняток може бути зроблений, коли йдеться про дитяче творчість: діти малюють аквареллю, а професійні художники все ж таки надають перевагу терміну «писати».

Термін «писати аквареллю» закріпився завдяки одній цікавій та унікальній специфіці: художник ніби розкриває свою розповідь на полотні паперу. Можливо, в цьому полягає особливий характер взаємодії з матеріалом — не просто малювання, а створення текстури, насиченості та глибини в картині. 

Термін «писати аквареллю» закріпився завдяки одній цікавинці та унікальній специфіці: художник ніби розкриває свою розповідь на полотні паперу. Можливо, в цьому полягає особливий характер взаємодії з матеріалом — не просто малювання, а створення текстури, насиченості та глибини в картині. 

Художник майстерно виражає свої думки та емоції через мову кольору та форми, тому малювання — це занадто просто і буденно для такої колосальної роботи, тут хочеться саме «писати».

Залишилося ще одне цікаве питання: як тоді сприймати пастель? Це мистецтво знаходиться десь посередині між двома формами вираження, і воно майстерно поєднує характеристики як живопису, так і малювання. 

Ви можете сказати: «написати пастеллю» або «намалювати пастеллю» — два варіанти однаково правильні.

Правда, з точки зору матеріалу, пастель можна віднести до графічного мистецтва (малювання), оскільки в її створенні використовуються папір і олівці. 

Водночас, у творах видатних майстрів, пастель набуває рис, притаманних живопису: сильні лінії, насиченість кольору і багатство фактури. 

Але ви можете говорити так, як вам зручно: «писати пастеллю» або «малювати» — різниці немає.

А портрет пишуть чи малюють? Як правильно?

Виходячи з міркувань вище, якщо ваш портрет виконаний олівцем – то ви намалювали портрет, а якщо фарбами – написали.

Замість підсумків

З плином часу та з розвитком нових технік і матеріалів терміни «писати» і «малювати» набули стійких значень і рефлексій.

Вираз «писати олією» почав олицетворювати ретельність, складність і глибину, притаманні великому художньому твору, тоді як «малювати» залишилося пов’язаним з більш традиційними і простими засобами — олівцями та вугіллям.

Необхідно пам’ятати і про культурні зміни. Мова мистецтва часто відображає цінності та уявлення суспільства. Терміни можуть зазнавати впливу культурних трендів, історичних перипетій і социокультурних зрушень. Сьогодні ми говоримо так, а вже завтра з’являться нові вирази — за цим постійно потрібно слідкувати, щоб йти в ногу з усім творчим середовищем.

Але що точно можна сказати: терміни, які ми сьогодні розглянули, вже перетворилися на частину художнього діалогу, несучи в собі багатство техніки, мистецтва і культурного контексту. І тепер ви знаєте про них трохи більше і вмієте їх розрізняти!